Ігри на самоконтроль для дітей

Самоконтроль — це вміння сказати собі «стоп»: дочекатися своєї черги, не вигукнути відповідь, не схопити останнє печиво, а спершу подумати. Психологи називають це гальмівним контролем, і він знадобиться і вдома, і на майданчику.

У «Кольоровій плутанині» треба натиснути колір фарби, а не прочитати слово, а в «Лови світлячків» — ловити світлячків і не чіпати бджілок. Обидві гри вимагають зупинити звичну дію в останню мить.

Що кажуть дослідження

Огляд Даймонд і Лі (2011) описав різні способи розвивати виконавчі функції в дітей 4–12 років — від комп’ютерних вправ до шкільних програм і бойових мистецтв. Спільне в них — регулярна практика з поступовим ускладненням.

Пізніший огляд Даймонд і Лінг (2016) показав, що комп’ютерні вправи переважно покращують схожі завдання, а на повсякденну поведінку переносяться слабо. Тому гру варто поєднувати з практикою самоконтролю в житті — у настільних іграх, спорті чи «Море хвилюється».

Джерела:

• Diamond & Ling (2016), Developmental Cognitive Neuroscience: what improves executive functions
• Diamond & Lee (2011), Science: interventions for executive functions in children 4–12

Спробуйте вдома, без екрана

• Гра «Навпаки»: роби протилежне до того, що каже дорослий.
• Танець-завмирання: танцюй під музику й завмри, щойно вона стихне.
• У настільній грі чекай своєї черги й не чіпай фішок.